Я почав інакше сприймати деякі слова. Наприклад, нещодавно почав автоматично писати комусь, що я “was getting bombarded by messages”, і зупинився. Я мав на увазі, що багато людей мені одночасно писало, і використав типовий англійський фразеологізм. Але бомбардування повідомленнями вже не відчувається чимось віртуальним, ніби з комп’ютерної гри, а одразу нагадує про розбомблені українські міста.

Так само “згоріти на роботі” тепер нагадує про людей, які щодня горять у своїх машинах, квартирах, танках.

“Згаснути ментально”, маючи на увазі депресивний стан, теж викликає асоціацію зі згасанням пожежі.

Психологічна травма цієї війни вже застрягла в моїй голові, і змінила світосприйняття назавжди. Але також мотивує розповісти усьому світу про цей вплив. Бо Україна має стати останньою в ланцюгу російських війн. Криваву імперію має бути знищено назавжди. Для цього ми маємо отримати достатню допомогу від демократичного світу, де виборці керують рішеннями держав. Документуючи події та описуючи наш внутрішній стан, ми маємо шанс не залишитись покинутими світом напризволяще. Як свого часу Ічкерія та Сакартвело.

Пишіть про те, що ви бачите. Пишіть про свій внутрішній стан. Розповсюджуйте інформацію. Правда має бути гучнішою за російську пропаганду. Не дамо світу втомитися від війни. Ми вже знаємо, до чого це призводить.